Білий вірш "КОХАННЯ"

Коли була погода ясна
Обняла мене любов.
Холоди настали,
А любов залишилася.
Ненавість не дійшла до мого серця,
Не прокралася у душу
 Я тому скажу: "Тебе я люблю".

 

Бог Є Любов!

Багато добра є у світі

Одне із нього- то любов. Господь наш Бог.

Він Є Любов.

Ласкавий, добрий й милосердний

лЮбить нас усіх

Бо своєю смертю

на ГолгОті горі

Він відкупив нас від гріхів.

"Школа моїми очима")))..

Це щось із чимось...."Школа моїми очима")))....
Колись у майбутньому, я МОЖЛИВО,  буду сумувати за шкільними роками, але у цьому СУМНІВАЮСЯ!
 Люблю своїх найкращих  шкільних друзів. Це відео для Вас!!!

:)

Щаслива усмішка засіяла у мене
І в очах появився блиск!
Чому? Відповідь проста...
Я є Боже дитя!!!!

Щастя

Ще раз спитаю тебе:
" А ти мене любиш?"

Скажеш ти мені:
"Так, звичайно. А ти мене?"
"Я тебе ні"

Білий вірш "Доброта"

Добре бути щирим

особливо до ворогів

брати так і так тебе люблять

роблять тобі все приємне

особливо у день народження

також люблять тебе,
а як ти ставишся до них?

Відео про сотворення світу( з релігійної точки зору))

 Про сотворення світу.... Частина перша!

Бог є любов

Пташки співають,
Бога прославляють.
Сонце ясно світить
й тішить мій зір.

Бога я люблю.
І за все благодарю!
Його прославляю 
тим, що я роблю...

Розважання

Ура!!! На дворі справжня весна. Природа ожила.Пташки з самого ранесечку( 04.-05год.) встають, щоб прославити Небесного Творця.перші квіти уже в'януть, натомість інші квіточки уже тішуть наші очі. Господь є дуже добрим. Він нас дуже любить... Доказом цього є хресна смерть Ісуса. "Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина свого Однородного, щоб кожен хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.(Йн.3,16)
   Бог нас любить!!! А ми Його??? Ми своїми гріхами знову і знову прибиваєм Ісуса до хреста... Оскільки це є час Великого Посту, точніше вже його завершення, то ми повинні по повній програмі скористатися цим часом. Давайте заглибимося у своє нутро, покаємося з наших гріхів і станемо знову улюбленими Божими дітьми.Звичайно, що буде ВАЖКО, тому що люцифер буду всіма своїми силами на нас діяти, щоб ми віддалилися від Бога і не покаялися й попали  до шеолу.

Від душі

Люблю. Обнімаю.Скучаю.
Часто кажу це тобі
Але,що в цей момент діється
У моїй душі?
Я не знаю...
Серце ніби  б'є ток,
Душа піднімається в небеса...
Ще раз тобі скажу:
"Я тебе люблю"...

Про школу

Мій перший відеоролик... Звісно,він ще не такий красивий, яким би я хотіла, щоб він був, але в майбутньому будуть кращі... :)
Особливо дякую тим людям, які мене надихнули зробити це відео.
Це є Дублик Марічка- вчителька укр.мови та Попель Світлана-вчителька інформатики.

Гріх

Знаю, що важко жити з гріхом,
та що мені тії знання?
Якщо не йду до сповіді я,
не плачу за свої гріхи,
немаю щирого жалю...
А жаль...
Ісус був розп'ятий за мене,
за мої гріхи Він кров пролляв,
щоб я мала щасливе життя
і була Божим дитям!!!

Дорога

Дорога і дорога:
широка і вузька,
з розвагами і  з терням,
гладенька й кам’яна…

Якою дорогою я іду?
Куди у вічності попаду?
Чи буду в пеклі чи буду в раю,
то залежить від дороги, якою я іду!

Дорога широка - веде у безодню,
Дорога вузька – до вічного щастя…
Дорога гладка – до гарячої сірки,
Дорога із терням – до Господа Спаса!!!

гордість та покора

Без гордості життя  прекрасне, 
а з покорою у сотні раз краще. 
Тільки горді люди не вміють прощати, 
а ще більше і більше хочуть воювати. 
Покірні люди, вони як святі, 
бо бачать Бога у своєму житті. 

Зарваниця

Улюблена, засніжена Зарваниця, 
До неї усі стежки ведуть... 
І в морози і в сніжницю 
До неї люди ідуть... 
Для чого люди йдуть? 
З якою метою? 
Для того,щоб покірно схилити  
Свою голову перед іконою. 

Подяка

Дякую Тобі, Ісусику за все 
За кожний вдох і видих, 
що я зробила іще за життя, 
за кожну хвилину мого земного буття. 
" Ісусику, Тебе я люблю" , -  
часто Ти чуєш це з моїх лукавих уст.
Прости мені мої гріхи,  
та у вічності сильно обійми!!! 

"Щастя"

Покірно голову зігну,  і стану на коліна,
 І ще раз думкою сягну
 до вічного щастя. Щастя там, де є Христос,
 чарівне слово - "Щастя"
 "Люблю Тебе " , -  сказала я,
 і тихо пішла у майбуття. 

Гріх

Дуже часто через гріх,
я втрачаю Божу ласку,
і душа моя ридає
й Бога живого жадає.
Гріх спустошує життя,
те вічне, щасливе,
що Бог сотворив
для праведної людини. 

ТРИ СЕСТРИ І ЛЕБІДКА (Частина I)

ТРИ СЕСТРИ І  ЛЕБІДКА

Десь у чарівному лісі, де пташки й звірі вміють розмовляти, а трава й дерева щодня розцвітають дивовижним цвітом жили собі три сестри. Першу звали Красуня, другу- Пилюсточка, третю- Волошка. Вони із усього серця любили Бога, який сотворив цей прекрасний світ.

Красуня мала - 16 років, Пилюсточка- 15 й Волошка - 14 років. Звісно у всіх сестер були свої плюси і мінуси. Мабуть, буду розпочинати із мінусів, тому що не треба буде довго писати. Отож,
Красуня мала один великий недолік. Вона казала своїм хлопцям, що не вміє співати хоча мала прекрасний талант від Бога.
У Пилюсточки також був недолік. Вона все занадто близько приймала до серця.
У Волошки як і в двох старших сестер був свій величезний мінус. Вона плутала день і ніч. У день -спала, а в ніч - вчилася.
Одного ясного дня Волошка, Пилюсточка і Красуня вирішили прогулятися по чудотворному лісі. Вийшовши із хатки напрямились широкою стежиною до завжди чимтого джерела. Ідуть собі і співають. Тільки одна Волошка заду позіхала. Дійшовши до нього- вони побачили прекрасну Лебідку, яка була близько дл берега.
- " Ой, хто ти?" - вигукнула Красуня.
- Я , Лебідка, мені 16 років. Творцем сотворена, для того, щоб всім приносити радість".
- Я- Красуня. Мені 16р., а це Пилюсточка-її 15 років, а це наша наймолодша сестра Волошка.ЇЇ 14 років. Ми є сестри. За матір- нам Богородиця, за тата- Господь Бог. Живемо у цьому лісі в скромній хатині.
Минув тиждень. Лебідка і сестри дуже здружилися. Ходили один до одного в гості, разом гуляли, проводили весь час разом.
Одного похмурого ранку, коли мала бути гроза Лебідка пішла до сестер у гості, як вони домовлялися. По дорозі вона мала , якесь дивне відчуття, начебто відчувала якусь трагедію. Ще більшого ляку давало Лебідці те, що пташки дивно поводились, квіти не розцвітали, дерева гомоніли так, що нічого небуло понятно. Це було признаками біди. 
Лебідка щасливо дійшла до сестер. Перекусивши, вони почали розмовляти про погоду. Стали читати різні казки. Почалася гроза. Блискавиці ясно освітлювали ліс, а грім так гримів,що аж земля треслася. Лебідка відчувала біду. Оскільки було вже темно і ще була гроза Лебідка залишилась ночувати у сестер.Минула ніч. Настав сонячний ранок. Лебідка з самого ранку пішла додому, тому що відчувала біду. Дочекавшись обіду, коли стежина вже не була такою болотяною дівчата пішли до неї додому. Йшовши стежкою, вони бачили зламані дерева вражені блискавкою. Єдине, що підняло сестрам настрій - це квіти, які розквітнули й по лісу було чути казкві аромати. Дійшовши до Лебідки дівчата побачили жахливу картину.  На місці красивого, пишного дому була одна руїна. Вона коло неї сиділа і ридала. Сестри одразу побігли до неї.

- Все пропало! все пропало. Де я буду жити? Що мені робити?- плакала Лебідка.
-Заспокойся, не плач!,-почала Волошка підтримувати дівчину.
-Не переживай, Все буде добре.,- сказала Красуня.
- Не плач, все , що робиться - то із ласки Божої. Щодо твого помешкання- ми його з деяким часо відновимо. А до того часу будеш жити у нас,- сказала Пелюсочка.
Посидівши ще трохи коло руїни, дівчата пішли додому. По дорозі назад вони зустріли зайчика, котрий розвеселив заплакану лебідку й пообіцяв ,що допоможе із відновленням дому.
Лебідка вже була щасливою. Пожила у сестер вона тільки пів року. Адже за пів року дівчата, всі лісові мешканці відновили будинок Лебідки. І він став набагато кращим, ніж був першого разу.
Лебідка подякувала всім за їхню доброту та допомогу й через деякий час переїхала до свого нового житла. Також час від часу заходила у гості до своїх найкращих друзів- ВОЛОШКИ, ПИЛЮСТОЧКИ ТА КРАСУНІ.

НАУКА, У ЦІЙ МІНІ_ІСТОРІЇ ВИ ПОБАИЛИ ЯК ДОБРОТА, ЛЮБОВ, ЩИРІСТЬ ДОПОМАГАЮТЬ ІНШІЙ ЛЮДИНІ У БІДІ,ТОМУ ДАВАЙТЕ БУДЕМО ДОБРИМИ, ЩИРИМИ Й ВСІХ БУДЕМО ЛЮБИТИ, ЯК ТОГО НАС ВЧИВ САМ СПАСИТЕЛЬ!!!

Різдвяне чудо

                            Різдвяне чудо

Надворі зима.  Маленький, лапатий, білий сніг падав із синього неначе океан неба.  Край села  помітно  вбогу хатину. Там живе вдова. Коло її помешкання росте вишневий сад. Зараз всі дерева вбрані в білу одіж,неначе символізують чистоту душі.

  Вдова називається Марія.  У  неї  був віруючий чоловік. Він загинув на фронті.  Від того часу вона одна.  З великого горя - перестала вірити у Бога.

Найбільше у селі  її любили діти. Кожного дня збирається маленька  зграйка  дітей і біжуть до неї  у гості, несучи різні солодощі.Вона ласкаво запрошує всіх на гостину, де пригощає всіх присутніх чаєм та медом.

Наближаються різдвяні свята, а в маленькому, доброму серденьку б’ється незрозуміла тривога. Марія вперше за   15 років витягла із скрині ікону Пресвятої Богородиці, запалила лампадку та почала проказувати молитву  «Ангельський привіт». Вона почула на душі спокій, який ще був при живому Юркові. Опісля пішла й дістала із етажерки Святе Письмо.Відкрила Його  та  почала читати про народження Ісуса Христа  у вертепі.  Опісля заснула.

Здавалося життя почало покращуватися. Але насправді  з  кожним днем ставала все гірше і гірше.Муки совісті промовляли до її душі щохвилини. Вони нагадували про страшний гріх аборту, вчинений у 20-літньому віці. Зараз її 36років.  Як колись, так само і зараз вона не витримала мук совісті і пішла до кортчми, щоб вгамувати той накопичений біль. За чаркою пішла і друга, і друга, і третя й десята.  Гріх спустошив Марієне життя. Діти, що прибігали зграєю тепер обминають її десятою дорогою. Гріх спустошив її життя.

Минуло два роки. Незважаючи на свій молодий вік вона друге так заміж не вийшла, хоча мала багато залицальників. Надворі віяв легкий вітерець. Марія вийшовши на двір сіла на лавку та дивилася на квітучий сад. Згадує минуле. А вітер тим  часом грається у її, вже посивілому волоссі.
      Наступив вечір. Тиху колискову почав співати соловейка. Марія взяла у руки їхню фотографію. На ній є зображення  Юрка та Марії, а позаду  них квітучий сад. Сіла біля каміну й заглибилась далі у минуле. Згадала як ходила з Юрком до старої церковці, своє подружнє житт, яке тривало тільки два місяці. Непомітила як заснула.

Час швидко минув. І ось, знову зима. У свої 39 років  Марія виглядала на 50-літню бабусю. Ось, що значить журба, туга та муки совісті.  В надвечір’я Різдва вона помаленьку витягла Книгу книг та почала роздумувати про своє життя. Після роздумів пішла до скрині. Там була  захована ікона Пресвятої Богородиці. Знову,як і колись 3 роки тому запалила лампадку та поклала коло ікони.  Розпочала молитися Ісусову молитву. Сльози ніжно скапували з її очей. Неможливо описати ту, сповнену любові, вдячності, щирості молитву, яка ішла із самого серця. Так провівши ніч у молитві та покаянні, вона на Різдво пішла до церкви, де народилася заново, покаялася та  прийняла  новонародженого Спасителя до свого серця та душі. По обіді до неї завітали довгоочікувані гості - її дорогі діточки.

 У вечері вона сповнила подяку за прожитий день, і вночі щасливо відійшла у вічність до свого чоловіка та Спасителя. Також вона встигла за пару один до смерті переписати своє майно на бідних селян.
 Ось таке різдвяне чудо сталося із Марією…