Різдвяне чудо

                            Різдвяне чудо

Надворі зима.  Маленький, лапатий, білий сніг падав із синього неначе океан неба.  Край села  помітно  вбогу хатину. Там живе вдова. Коло її помешкання росте вишневий сад. Зараз всі дерева вбрані в білу одіж,неначе символізують чистоту душі.

  Вдова називається Марія.  У  неї  був віруючий чоловік. Він загинув на фронті.  Від того часу вона одна.  З великого горя - перестала вірити у Бога.

Найбільше у селі  її любили діти. Кожного дня збирається маленька  зграйка  дітей і біжуть до неї  у гості, несучи різні солодощі.Вона ласкаво запрошує всіх на гостину, де пригощає всіх присутніх чаєм та медом.

Наближаються різдвяні свята, а в маленькому, доброму серденьку б’ється незрозуміла тривога. Марія вперше за   15 років витягла із скрині ікону Пресвятої Богородиці, запалила лампадку та почала проказувати молитву  «Ангельський привіт». Вона почула на душі спокій, який ще був при живому Юркові. Опісля пішла й дістала із етажерки Святе Письмо.Відкрила Його  та  почала читати про народження Ісуса Христа  у вертепі.  Опісля заснула.

Здавалося життя почало покращуватися. Але насправді  з  кожним днем ставала все гірше і гірше.Муки совісті промовляли до її душі щохвилини. Вони нагадували про страшний гріх аборту, вчинений у 20-літньому віці. Зараз її 36років.  Як колись, так само і зараз вона не витримала мук совісті і пішла до кортчми, щоб вгамувати той накопичений біль. За чаркою пішла і друга, і друга, і третя й десята.  Гріх спустошив Марієне життя. Діти, що прибігали зграєю тепер обминають її десятою дорогою. Гріх спустошив її життя.

Минуло два роки. Незважаючи на свій молодий вік вона друге так заміж не вийшла, хоча мала багато залицальників. Надворі віяв легкий вітерець. Марія вийшовши на двір сіла на лавку та дивилася на квітучий сад. Згадує минуле. А вітер тим  часом грається у її, вже посивілому волоссі.
      Наступив вечір. Тиху колискову почав співати соловейка. Марія взяла у руки їхню фотографію. На ній є зображення  Юрка та Марії, а позаду  них квітучий сад. Сіла біля каміну й заглибилась далі у минуле. Згадала як ходила з Юрком до старої церковці, своє подружнє житт, яке тривало тільки два місяці. Непомітила як заснула.

Час швидко минув. І ось, знову зима. У свої 39 років  Марія виглядала на 50-літню бабусю. Ось, що значить журба, туга та муки совісті.  В надвечір’я Різдва вона помаленьку витягла Книгу книг та почала роздумувати про своє життя. Після роздумів пішла до скрині. Там була  захована ікона Пресвятої Богородиці. Знову,як і колись 3 роки тому запалила лампадку та поклала коло ікони.  Розпочала молитися Ісусову молитву. Сльози ніжно скапували з її очей. Неможливо описати ту, сповнену любові, вдячності, щирості молитву, яка ішла із самого серця. Так провівши ніч у молитві та покаянні, вона на Різдво пішла до церкви, де народилася заново, покаялася та  прийняла  новонародженого Спасителя до свого серця та душі. По обіді до неї завітали довгоочікувані гості - її дорогі діточки.

 У вечері вона сповнила подяку за прожитий день, і вночі щасливо відійшла у вічність до свого чоловіка та Спасителя. Також вона встигла за пару один до смерті переписати своє майно на бідних селян.
 Ось таке різдвяне чудо сталося із Марією…