ТРИ СЕСТРИ І ЛЕБІДКА (Частина I)

ТРИ СЕСТРИ І  ЛЕБІДКА

Десь у чарівному лісі, де пташки й звірі вміють розмовляти, а трава й дерева щодня розцвітають дивовижним цвітом жили собі три сестри. Першу звали Красуня, другу- Пилюсточка, третю- Волошка. Вони із усього серця любили Бога, який сотворив цей прекрасний світ.

Красуня мала - 16 років, Пилюсточка- 15 й Волошка - 14 років. Звісно у всіх сестер були свої плюси і мінуси. Мабуть, буду розпочинати із мінусів, тому що не треба буде довго писати. Отож,
Красуня мала один великий недолік. Вона казала своїм хлопцям, що не вміє співати хоча мала прекрасний талант від Бога.
У Пилюсточки також був недолік. Вона все занадто близько приймала до серця.
У Волошки як і в двох старших сестер був свій величезний мінус. Вона плутала день і ніч. У день -спала, а в ніч - вчилася.
Одного ясного дня Волошка, Пилюсточка і Красуня вирішили прогулятися по чудотворному лісі. Вийшовши із хатки напрямились широкою стежиною до завжди чимтого джерела. Ідуть собі і співають. Тільки одна Волошка заду позіхала. Дійшовши до нього- вони побачили прекрасну Лебідку, яка була близько дл берега.
- " Ой, хто ти?" - вигукнула Красуня.
- Я , Лебідка, мені 16 років. Творцем сотворена, для того, щоб всім приносити радість".
- Я- Красуня. Мені 16р., а це Пилюсточка-її 15 років, а це наша наймолодша сестра Волошка.ЇЇ 14 років. Ми є сестри. За матір- нам Богородиця, за тата- Господь Бог. Живемо у цьому лісі в скромній хатині.
Минув тиждень. Лебідка і сестри дуже здружилися. Ходили один до одного в гості, разом гуляли, проводили весь час разом.
Одного похмурого ранку, коли мала бути гроза Лебідка пішла до сестер у гості, як вони домовлялися. По дорозі вона мала , якесь дивне відчуття, начебто відчувала якусь трагедію. Ще більшого ляку давало Лебідці те, що пташки дивно поводились, квіти не розцвітали, дерева гомоніли так, що нічого небуло понятно. Це було признаками біди. 
Лебідка щасливо дійшла до сестер. Перекусивши, вони почали розмовляти про погоду. Стали читати різні казки. Почалася гроза. Блискавиці ясно освітлювали ліс, а грім так гримів,що аж земля треслася. Лебідка відчувала біду. Оскільки було вже темно і ще була гроза Лебідка залишилась ночувати у сестер.Минула ніч. Настав сонячний ранок. Лебідка з самого ранку пішла додому, тому що відчувала біду. Дочекавшись обіду, коли стежина вже не була такою болотяною дівчата пішли до неї додому. Йшовши стежкою, вони бачили зламані дерева вражені блискавкою. Єдине, що підняло сестрам настрій - це квіти, які розквітнули й по лісу було чути казкві аромати. Дійшовши до Лебідки дівчата побачили жахливу картину.  На місці красивого, пишного дому була одна руїна. Вона коло неї сиділа і ридала. Сестри одразу побігли до неї.

- Все пропало! все пропало. Де я буду жити? Що мені робити?- плакала Лебідка.
-Заспокойся, не плач!,-почала Волошка підтримувати дівчину.
-Не переживай, Все буде добре.,- сказала Красуня.
- Не плач, все , що робиться - то із ласки Божої. Щодо твого помешкання- ми його з деяким часо відновимо. А до того часу будеш жити у нас,- сказала Пелюсочка.
Посидівши ще трохи коло руїни, дівчата пішли додому. По дорозі назад вони зустріли зайчика, котрий розвеселив заплакану лебідку й пообіцяв ,що допоможе із відновленням дому.
Лебідка вже була щасливою. Пожила у сестер вона тільки пів року. Адже за пів року дівчата, всі лісові мешканці відновили будинок Лебідки. І він став набагато кращим, ніж був першого разу.
Лебідка подякувала всім за їхню доброту та допомогу й через деякий час переїхала до свого нового житла. Також час від часу заходила у гості до своїх найкращих друзів- ВОЛОШКИ, ПИЛЮСТОЧКИ ТА КРАСУНІ.

НАУКА, У ЦІЙ МІНІ_ІСТОРІЇ ВИ ПОБАИЛИ ЯК ДОБРОТА, ЛЮБОВ, ЩИРІСТЬ ДОПОМАГАЮТЬ ІНШІЙ ЛЮДИНІ У БІДІ,ТОМУ ДАВАЙТЕ БУДЕМО ДОБРИМИ, ЩИРИМИ Й ВСІХ БУДЕМО ЛЮБИТИ, ЯК ТОГО НАС ВЧИВ САМ СПАСИТЕЛЬ!!!