Піст, молитва, милостиня- один із виявів чистої любові до ближніх. «Хто є нашим ближнім?»- неодноразово люди ставлять собі таке питання. Фарисеї Ісуса також питали: «Хто є нашим ближнім?» . Спаситель відповів притчею про благородного самарянина. Вона звучить так:
Один єврей крокував по дорозі з Єрусалиму в Єрихон. В безлюдному місці на нього напали розбійники. Вони забрали у бідолахи одежу, побили його і пішли геть, покинувши його ледве живого. Стікаючи кров'ю, він лежав на дорозі.

Тим же шляхом йшов священик. Побачивши пораненого, він зупинився. "Треба було б допомогти цьому бідоласі, – поміркував священик, – але чи варто витрачати свій дорогоцінний час на нього? До того ж в Єрихоні мене чекають 20 чоловік, яким я можу розповісти про Бога. А він зараз все одно не зможе слухати мене. Занадто він хворий. О, Боже, Ти Сам допоможи йому ". І пішов геть.

Тим же шляхом проходив левіт - помічник священика. Побачивши пораненого, він також зупинився: "Друже, що з тобою?"
Але він не почув відповіді, лише стогін. "Мабуть, на нього напали розбійники," – подумав левіт. – "Що говориться у Святому Письмі відносно таких випадків? Не залишати потребуючого допомоги, допомагати їм. Значить, треба допомогти йому. Але з другого боку, що я можу зробити для нього? Я ж не лікар. Моя справа навчати людей Божому закону, а не лікувати їх. Нехай хтось інший допоможе йому ". І пішов геть.

Так би і померла та людина, аби тою дорогою не проїздив Самарянин. Треба відмітити, що євреї не любили самарян. Вони не розмовляли з самарянами і навіть не пускали їх у свій храм для поклоніння Богу. Але коли Самарянин побачив раненого єврея, то не став згадувати про це. Він зліз з осла і перев'язав рани тій людині. Потім посадив пораненого на свого віслюка та відвіз у найближчий готель. Там він попіклувався про нього деякий час.
А коли небезпечність пройшла, він дав гроші хазяїну готелю і сказав: "Мені треба поспішати. Візьміть це і попіклуйтеся про бідолаху ". – "Добре, – відповів хазяїн. – Якби не ти, то ця людина померла б".
Як ти гадаєш, хто з цих трьох був ближній тому, хто потрапив у біду?
Звичайно, той, хто допоміг йому, – Самарянин!
Тільки ближній може відгукнутися на біду, яка з тобою трапилася.

Ісус навчає нас – любити усіх людей і допомагати їм, приймаючи кожного як свого ближнього. 

Зараз християни перебувають у часі Великого посту. Яка мета посту? Відповідь на це питання дає владика Софрон Мудрий:
«Щоб людина через вгальмування тіла свого, через дисципліну тіла, себто піст, більш глибоко поглянула в себе і переглянула свою поведінку, свої пристрасті, гріхи і збочення всякі. І щоби більше під тим поглядом наблизилася до Бога. Тому ми б'ємо поклони, щоб трохи спонукати людей до покаяння за провини свої. Всі служби у сорокаденному пості скеровані на приготування до воскресіння Христового. Щоб ми трохи роздумували про терпіння, якою ціною ми відкуплені є».
Молитва… Для чого ми молисося? Для того, щоб бачили люди? Чи для вдосконалення своєї душі? Згадаймо притчу про митаря і фарисея. І один і другий молилися у храмі. Яка була їхня молитва? Із притчі пам’ятаємо, що молитва фарисея була лицемірною, а митаря- покаяння. Євангелист Матей пише дуже гарні рядки про молитву. Вони подані нижче.
Мт.(6;5-7) 5 А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 6 Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 7 А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані.

Милостиня- ще один крок для того,щоб досягнути внутрішньої досконалості.
Одного разу, коли мадонна Пікка Святого Франциска запитала: « Чому ти даєш милостиню бідним?» Він відповів: « Нічого для себе- все для Бога». Святий у кожній людині, навіть у найбільшому грішникові вбачив образ і подобу Божу. Він не осуджував людину, а судив її гріх. Франциск знав, що душа- добро, тіло- зло, і боротьба між ними триває до смерті.

А що відбувається у нашому світі? Люди осуджують, обмовляють , зверхньо ставляться до вбогих. Ми дивимось на наших ближніх ,як на найлютіших ворогів. Чому ми їх осуджуєм? Ми ж не знаємо, які обставини призвели людей до вбогого життя. Окрім вбогих, люди ще осуджують своїх друзів, сусідів, колег. Хто ми такі, що маєм право судити ближніх? Пам’ятаємо випадок із Святого Письма, коли Ісус сказав: «Хто без гріха, нехай перший кине у неї камінь».
У сучасному житті багато людей носять на грудях хрестики, у своїх домах вивіщують хрести на стінах. Виникає питання: «Для чого чи для кого?» Святий Франциск із Асижу неодноразово каже: « Хрест є швидше зовні, ніж у середині, скоріше на предметах, ніж у серці.Він є символом, ніж життям».
Мої роздуми закінчаться фразою Святого Франциска: « Слухай голос Божий, що тихенько промовляє у твоєму серці й одразу покоряйся йому»
 26-27 березня 2013 року